75 років письменнику Володимиру Ковпаку

Володимир Ковпак народився 1951 року в селі Ковалівка Драбівського району Черкаської області. Середню освіту здобув у Пирятинській середній школі № 1, яку закінчив у 1968 році. Подальший життєвий шлях обрав у галузі медицини: у 1971 році закінчив Уманське медичне училище, після чого проходив строкову військову службу (1971–1973). Згодом продовжив навчання у Полтавському медичному інституті, який закінчив у 1980 році, отримавши диплом лікаря.

З початку 1980-х років його життя було пов’язане з Полтавщиною. Він працював у системі охорони здоров’я, зокрема лікарем-статистиком у центрі первинної медико-санітарної допомоги міста Горішні Плавні. Медична діяльність стала основною професією письменника, однак водночас він активно займався літературною творчістю та краєзнавчими дослідженнями.

Володимир Ковпак належить до кола українських авторів-краєзнавців, які прагнули поєднати художнє слово з історичним дослідженням місцевої минувшини. Значну частину життя він прожив у селі Келеберда на Полтавщині, де продовжував працювати над новими краєзнавчими дослідженнями та літературними творами. За фахом лікар, він упродовж багатьох років досліджував історію населених пунктів Полтавщини, постаті видатних земляків і маловідомі сторінки регіональної історії. Результатом цієї роботи стали прозові твори та історико-пригодницькі повісті, у яких автор намагався популяризувати історію України серед широкого кола читачів.

Володимир  Ковпак - автор численних публікацій у науково-популярних виданнях України та літературних публікацій у всеукраїнському збірнику «Славлю свою професію» (2005 р.), у збірнику «Калинове гроно» (антологія прози і драматургії полтавських літераторів ХХ століття, 2006 р.).

У 2002 році у видавництві «Полтавський літератор» вийшла друком перша книга - збірка нарисів і оповідань про людину і природу, їхні взаємовідносини…. "А ви бачили, як сходить сонце?"

Історична повість "Отаман Леонтій Свічка" побачила світ у цьому ж видавництві у 2003 році, а в 2004 році – книга "Гіппократові заручники" – оповідання про лікарів. У ній автор спробував дати відповідь на питання "Професія лікаря — це обраний життєвий шлях чи доля?"

"Келебердянський вій" — четверта книга автора, історична повість , в основі якої лежить невигадана подія з життя отамана Сірка. Події, описані в цій повісті, відбувалися на тлі історичних подій складного життя для українського народу періоду 1671-1677 років. Ті, хто захоплюється пригодницьким жанром, історією козаччини, знайдуть у цій книзі багато цікавого і повчального.

Історичні повісті, що вийшли раніше, були зібрані в наступній книзі - "З пітьми віків", яка побачила світ у 2006 році.

Незабаром, у 2008 році,  читачі познайомились із історико-пригодницьким романом, адресованим читачам середнього і старшого шкільного віку, - "Тінь Гетьмана"

У 2010 році вийшла у світ 7-ма книга  "Перекотидоля". Повість про реальні події та людські долі. Перед читачем сучасного суспільства постає дно, де прагнуть вижити й не втратити людської подоби ті, до кого доля виявилася не вельми прихильною…

Ювілейне видання "Фатум", куди увійшли найкращі твори за оцінками читачів, Володимир Ковпак хотів завершити до святкування свого 60-річчя (2011), але вирішив, що у цій справі не можна поспішати. Проте незабаром він уже тримав у своїх руках примірник цього видання.

2018 рік – ще одна книга - " У кожного своя доля" - з раніше опублікованих повістей автора: "Келебердянський вій" і "Перекотидоля".

Літературна діяльність Ковпака була відзначена низкою премій та відзнак. Він був дипломантом літературно-мистецької премії імені Володимира Малика, лауреатом премій імені Михайла Чабанівського та Самійла Величка, а також міжнародної премії фундації Вільного Українського Університету (Нью-Йорк). Його книга «У всякого своя доля» здобула нагороду обласного конкурсу «Краща книга Полтавщини».

Володимир Васильович Ковпак помер 23 листопада 2020 року. Його пам’ять вшановується на Полтавщині літературними вечорами та культурними заходами, присвяченими популяризації його творчості та збереженню історичної спадщини краю.