95 років від дня народження журналіста та драматурга Василя Котляра

Василь Котляр народився 30 травня 1931 року в селі Горбанівка Полтавського району. Формування його світогляду припало на складний історичний період – роки передвоєнного часу, Другої світової війни та повоєнної відбудови. Саме ці обставини значною мірою визначили тематику майбутньої творчості письменника, у центрі якої перебували люди праці, моральний вибір, людська гідність та соціальна відповідальність.

Після закінчення Харківського юридичного інституту у 1954 році Василь Котляр працював в органах прокуратури Черкаської та Полтавської областей. Однак юридична практика не стала справою його життя. Уже на початку 1960-х років він перейшов на журналістську роботу, яка відкрила перед ним ширші можливості для творчої та громадської діяльності. Працював у редакціях газет, був кореспондентом ТАРС–РАТАУ. У 1969 –1993 роках очолював Полтавський обласний комітет телебачення і радіомовлення. Саме в цей період регіональне мовлення на Полтавщині набуло нового змістового й професійного рівня.

 Сучасники характеризували Василя Котляра як принципового керівника, вимогливого до себе й колег, але водночас людину високої культури та глибокого розуміння суспільних процесів. Його багаторічна праця була відзначена державними нагородами, зокрема орденами «Трудового Червоного Прапора» та «Знак Пошани», а також почесним званням заслуженого журналіста України.

Особливе місце в житті Василя Котляра посідала літературна творчість. Найбільшу популярність він здобув як драматург. Його п’єси порушували проблеми моральності, людських взаємин, духовних цінностей і життя українського села. Для творчої манери письменника характерні увага до психології персонажів, жива народна мова та прагнення до соціальної правди.

Дебютною драмою письменника стала п’єса «Шуми, діброво» (1959). У наступні роки з’явилися твори «Любов — не пожежа», «Чиста криниця», «У гостях», «Хлібом єдиним», «Облога», «Любка». Значний інтерес викликала також інсценізація «Енеїди» Івана Котляревського, здійснена Василем Котляром у 1969 році. Цей творчий крок був закономірним для митця, тісно пов’язаного з полтавською культурною традицією. Його п’єси ставилися на сценах театрів Полтави, Києва, Миколаєва, Запоріжжя та інших міст України.

Поряд із драматургією Василь Котляр працював у жанрах повісті та публіцистики. У його прозових творах відчутне прагнення осмислити суперечності часу, показати людину в складних життєвих обставинах. Для автора важливою залишалася тема моральної відповідальності особистості перед суспільством і власним сумлінням.

Помер Василь Федорович Котляр 2 січня 2011 року в Полтаві. Його ім’я й сьогодні залишається помітним у культурній історії Полтавщини. Творча спадщина драматурга є свідченням того, як через літературу й журналістику можна утверджувати гуманістичні ідеали, зберігати історичну пам’ять та формувати духовний простір суспільства.