330 років тому народився Яків Маркович, державний та військовий діяч доби Гетьманщини

Яків Маркович народився 1696 року у м. Прилуки Прилуцького полку (нині Чернігівська область). Яків Маркович походив із впливової козацько-старшинської родини. Його батько Андрій Маркович був лубенським полковником, а згодом обіймав уряд генерального підскарбія. Родина Марковичів була тісно пов’язана з провідною політичною елітою Гетьманщини; через родинні зв’язки Яків Маркович був споріднений, зокрема, з родиною Павла Полуботка.

Освіту здобував у Києво-Могилянській академії, де був учнем відомого богослова й церковного діяча Феофана Прокоповича. Маркович володів кількома іноземними мовами, цікавився книжками та європейською періодикою. Його освіченість знайшла практичне продовження не лише в адміністративній діяльності, а й у літературній та перекладацькій роботі. Маркович писав вірші й прозові твори, перекладав із латини, цікавився богословською та історичною літературою.

Професійний шлях Якова Марковича був тісно пов’язаний із козацькою адміністрацією. 1721 року він став бунчуковим товаришем — представником привілейованої частини козацької старшини, яка перебувала безпосередньо під гетьманською протекцією. У 1721 році, а також у 1723–1725 роках, Маркович виконував обов’язки наказного полковника Лубенського полку. Важливо наголошувати саме на статусі наказного полковника: він не був постійним полковником у традиційному розумінні, а здійснював полковницькі повноваження за відповідним призначенням.

Подальша кар’єра Марковича була пов’язана з центральними фінансовими установами Гетьманщини. У 1736–1739 роках він входив до Генеральної лічильної комісії, а 1740 року став генеральним підскарбієм — одним із найвищих урядовців Гетьманщини, відповідальним за фінансові справи. Цю посаду він обіймав до 1762 року, після чого вийшов у відставку.

Найбільше значення для сучасної історичної науки має літературно-мемуарна спадщина Якова Марковича, передусім його «Діаріуш» («Щоденник»). Власні щоденні записи Маркович вів упродовж 1717–1767 років, тобто приблизно пів століття. Спочатку він продовжував історичні нотатки свого тестя Павла Полуботка, відомі як «Хронічки», що охоплювали події попередніх століть, а згодом перейшов до систематичних записів сучасних йому подій. «Діаріуш» цінний передусім своєю повсякденністю. На його сторінках відображені не тільки події державного чи військового характеру, а й ціни, господарські справи, подорожі, службові призначення, контакти між представниками старшини, родинні події, книжкові інтереси, стан здоров’я, побут і звичаї тогочасного суспільства.

Повний авторський корпус щоденника складався з десяти книг, але до сучасності збереглися не всі рукописи: частина була втрачена. Нині значна частина рукописної спадщини зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Помер Маркович 1 жовтня 1770 року помер у селі Сваркове на Сумщині.