Трансплантація серця: Шанс на нове життя

Першу трансплантацію серця людини здійснив Крістіан Барнард у 1967 році. З того часу проведення трансплантації серця є додатковою важливою лікувальною стратегією для безнадійних пацієнтів.

В Україні першу трансплантацію серця на базі кафедри кардіохірургії Національного інституту хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова виконав Б.М.Тодуров у 2001 році.

В Україні, щороку, близько 500 осіб потребують трансплантації серця, але через брак донорських органів та інших проблем, пересадка проводиться рідко.

У національному листі очікування наразі 3438 пацієнтів, 550 пацієнтів потребують трансплантації серця, ще 37 пацієнтам потрібна пересадка комплексу «серце-легені».
Впродовж десятиліть після проголошення незалежності питання порятунку людей, які  потребують пересадки органів, «висіло в повітрі». Проводились лише поодинокі посмертні органні трансплантації. Водночас від живого донора було проведено всього кілька десятків пересадок.

Поворотним моментом у трансплантації стало прийняття змін до Закону «Про
застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» від 20.12.2019 року. Тоді ж після значної перерви в Ковельській районній лікарні за участі столичних лікарів було проведено трансплантацію серця і нирок від померлого донора.

Втім, про повноцінний запуск системи не йшлося. Адже без бази донорів-реципієнтів, розумного електронного інструменту підбору пари та центрів трансплантації – одразу запустити стале функціонування галузі було неможливо. Мова, зокрема, й про створення Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (ЄДІСТ). Тієї самої програми, в якій зберігається реєстр донорів та проводиться автоматичне співставлення пари донор-реципієнт. Розбудова цього проєкту тривала весь 2020 рік.

Основним показанням для проведення операції з трансплантації серця є серцева недостатність  внаслідок ослаблення серцевого м’яза (кардіомопатія), ішемічної хвороби серця, захворювань клапанів серця, набутих вад серця, небезпечних повторювань аномальних серцевих аритмій, вірусних інфекцій.

Існують дві хірургічні процедури для трансплантації серця: ортотопічна трансплантація серця і гетеротопічна трансплантація серця. При гетеротопічній трансплантації серця, яка рідше використовується, нативне серце залишається на місці, а донорське серце розташоване поруч із серцем реципієнта, зазвичай в правій частині грудної клітини.

Гетеротопна трансплантація була корисною до покращення режимів імуносупресії та механічної підтримки кровообігу, оскільки допомагала підтримувати кровообіг у випадках гострої недостатності трансплантата. Зараз ця технологія рідко використовується і обмежується окремими пацієнтами, виключаючи випадки з незворотньою легеневою гіпертензією та пацієнтів із вираженою невідповідністю розміру донор-реципієнт. Ортотопічна є більш поширеною та стандартною технікою, при якій нативне серце замінюється донорським.

За даними Міжнародного товариства трансплантації серця і легенів (ISHLT), з кожним роком кількість пацієнтів з ортотопічною трансплантацією серця збільшується. Серця, відібрані для проведення ортотопічної трансплантації, повинні бути в хорошому стані і в цілому битися в синусовому ритмі. Тривалий час ішемії трансплантата може спричинити пошкодження провідної системи в ранні та пізні періоди після трансплантації серця. Ризик хронічного відторгнення внаслідок посиленої активації ендотелію судин трансплантата також може збільшуватися, якщо збереження міокарда не є адекватним.

Трансплантація серця складається з 4 основних етапів: обстеження та вибір оптимального лікування; очікування на донорське серце; хірургія; догляд та спостереження. Пацієнта чекає багато обстежень та консультацій, щоб дізнатися, чи дозволить стан його здоров’я успішно прийняти новий орган, і чи дійсно у даному випадку трансплантація серця є єдиним правильним вибором. 

Перші обстеження містять: збір анамнезу, фізикальне обстеження; дослідження крові, дослідження сечі, ЕКГ (електрокардіограма), УЗД серця (ехокардіограма), визначення групи крові, дослідження крові на віруси гепатитів та ВІЛ, дослідження крові на наявність TORCH-інфекцій.

Другий етап – очікування на донорське серце. Для трансплантації серця має місце посмертне донорство. Більшість донорських сердець вилучаються у донорів з юридично підтвердженою смертю мозку. Це означає, що дане пошкодження мозку неможливо виправити. Смерть мозку може настати з різних причин, таких як інсульт, пухлини, важкі травми голови тощо. Як тільки у людини констатують клінічну смерть, і лікарі розуміють, що її органи, в тому числі і серце, мають задовільний стан і можуть врятувати життя інших людей, вони разом з представником Українського центру трансплант-координації виходять на розмову з родичами з проханням надати згоду на трансплантацію органів. Якщо родичі дають згоду, донора (той, хто віддає органи) одразу реєструють у ЄДІСТ для пошуку відповідного реципієнта (отримувача нового органу).

Розподіл реципієнтів, які знаходяться у листі очікування у системі ЄДІСТ проводиться за пріоритетністю (статус екстреності) згідно з наказами № 1041 від 17.06.2022 та № 1186 від 08.07.2022 Міністерства охорони здоров’я України. Всі донорські серця проходять відбір шляхом лабораторних та інструментальних обстежень для можливості подальшої трансплантації. Серця донорів не обираються за статтю, кольором шкіри, расою чи культурою.

Донорство органів – це добровільний вибір. Кожна повнолітня дієздатна особа має право у будь-який час надати письмову згоду або відмову на посмертне донорство. Пожертвування органів померлих часто допомагають родинам впоратися з горем.

Етап третій включає хірургічне втручання. Серце живе в ішемічному стані (в стані, коли воно не кровопостачається) не більше 4 годин. Тому вкрай важливо якнайшвидше зробити необхідні маніпуляції для підготовки донора та реципієнта. Тому рекомендується  пацієнту перебувати в межах 4 годин їзди від лікувального закладу, де може проводитись трансплантація серця, поки він знаходиться у листі очікування. Хірург-трансплантолог та трансплант-координатор доступні 24 години на добу без вихідних для швидкої організації трансплантації серця. Далі пацієнт має зателефонувати лікарю-трансплантологу та зареєструватись в приймальному відділенні лікарні.

Четвертий етап включає догляд та спостереження, перебування у лікарні. Після операції пацієнт перебуває у відділенні реанімації та інтенсивної терапії під наглядом. Зазвичай після операції пацієнти перебувають у лікарні 14-21 день, в залежності від важкості стану пацієнта у доопераційний період та проблем, які виникли під час операції та в післяопераційний період. Пацієнт зможе покинути лікарню, коли лікар буде впевнений, що це безпечно для нього. Він буде виписаний під нагляд спеціалістів за місцем проживання. Протягом усього цього часу реабілітації з пацієнтом мають бути рідні та близькі. В залежності від різних обставин час реабілітації може бути тривалим. Для спостереження за тим, як організм пацієнта відреагував на нове серце, йому планово призначаються додаткові дослідження: біопсія і ехо-тест. Результати цих досліджень допоможуть скоригувати дозу імуносупресивних препаратів для пацієнта.

8 травня 2023 року відбулася видатна подія в місті Полтава  на базі  Полтавської обласної клінічної  лікарні імені М.В. Скліфосовського: було вперше проведено операцію з пересадки серця за участі  фахівців обласної лікарні та Інституту серця, в якій реципієнтом став 49-річний чоловік з Київщини, що страждав на дилятаційну кардіоміопатію. А  у вересні 2023 року в  нашому місті було проведено ще одну операцію з пересадки серця. Обидві операції були успішними, пацієнти отримали нові серця. 

Кожен з нас може врятувати життя. Запрошуємо свідомих громадян приєднатися до тих, хто дарує надію і шанс на нове життя.

Юлія Каратаєва, лікар кардіологічного відділення КП «Полтавська обласна клінічна лікарні ім. М.В. Скліфосовського ПОР»