95 років від дня народження історика та краєзнавця Василя Лобурця

Народився Василь Лобурець у с. Підруда Миргородського району на Полтавщині, в селянській родині. З 11 років допомагав батькам. Особливо хлопцю запам’яталися 12-кілометрові походи в Зубівську середню школу, де він навчався з 6 років. Майбутній учений захоплювався географією, історією, німецькою мовою. У вільний від навчання час багато читав, займався спортом, писав вірші, студіював англійську.

У 1949 р., склавши всі іспити на «відмінно», вступив на історичний факультет Київського педагогічного інституту (тепер – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова), який закінчив у 1953 році.

З 1956 року працював у Полтавському державному педагогічному інституті імені В. Г. Короленка, де пройшов шлях від асистента до професора. Багато років працював проректором з наукової роботи вишу, завідувачем кафедри всесвітньої історії.

У науково-дослідному спадку науковця і викладача − публікації з історії робітництва України, історичного краєзнавства, історії педагогічних досліджень, наукова документалістика та публіцистика. За його участю підготовлено і опубліковано 10 значних збірників документів та матеріалів.

Василь Лобурець стояв біля витоків відродженої у 1990 році Всеукраїнської спілки краєзнавців, був головою Полтавського наукового товариства краєзнавців. Брав активну участь у підготовці до видання полтавського тому серії книг «Реабілітовані історією».

Педагогічне кредо вченого відображено в наукових і публіцистичних працях, підручниках, посібниках, методичних матеріалах. Його творча спадщина є свідченням глибини й потужності національної педагогічної думки.

Творчий доробок Василя Лобурця становить понад 300 друкованих праць, він має загальнопедагогічну цінність, оскільки становить підґрунтя студіювання актуальних проблем розвитку вищої освіти України в історико-педагогічному вимірі.

Серед актуальних проблем, які досліджував учений, можна виокремити такі аспекти: вдосконалення загальнопедагогічної і фахової підготовки вчителя, використання навчально-виховний потенціалу краєзнавчої роботи, педагогічна майстерність і творчість вчителя, взаємозв’язок наукового пізнання та навчальної діяльності, оновлення змісту освіти та методів навчання, організація дослідницької діяльності студентів тощо.

В. Лобурець був організатором багатьох наукових зібрань всеукраїнського та всесоюзного рівнів. Так, значний інтерес викликали такі полтавські форуми, як Перша республіканська (1980 р.) та Перша всесоюзна (1987 р.) наукові конференції з історичного краєзнавства, а також традиційні Макаренківські конференції, в яких брали участь провідні вітчизняні учені-педагоги та вчителі-практики.

Помер Василь Єгорович 3 грудня 2006 року в Полтаві.